17 січня в музеї історії НФаУ відбулося відкриття виставки, присвяченої 110 річниці з дня народження доц. Л.С. Казарновського, який з 1948 по 1972 рр. працював деканом Харківського фармацевтичного інституту.
За свою багатолітню працю на посаді декана Л.С. Казарновський зробив неоціненний внесок в розвиток ХФІ, виховав цілу плеяду майбутніх вчених-фармацевтів.
В експозиції представлені фотографії та випускні альбоми, а також унікальний експонат – оригінал свідоцтва про закінчення ХФІ Л.С. Казарновським (1930 р). На відкритті виставки були присутні родичі та учні видатного вченого, які згадували його з любов’ю та вдячністю.
НФаУ: видатні постаті. Л.С. Казарновський
Лазар Самуїлович Казарновський народився 19 січня 1907 р. в селі Ляди Дубровенського району Вітебської області в Білорусії в сім’ї кустаря-шевця.
У 1920 р. вступив до трудової білоруської народної школи, яку закінчив у 1924 р. З 1924 по 1927 рр. працював на смоленській взуттєвій фабриці. У 1927 р. вступив до Харківського фармацевтичного інституту, який закінчив у 1930 р.
З 1930 р. працював асистентом на кафедрі органічної хімії, а з 1934 по 1937 р. – аспірантом. З 1936 р. по липень 1941 р. працював за сумісництвом помічником завідуючого навчально-науковою частиною ХФІ. У 1939 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук за темою: «Отримання та дослідження хлорофілових препаратів для медичних цілей» під керівництвом проф. М.О. Валяшка, а в 1940 р. йому було присвоєно звання доцента кафедри органічної хімії ХФІ.
З початком війни у 1941 р. Л. С. Казарновський був мобілізований і відправлений до шпиталю в якості начальника аптеки. З 1943 р. він також обіймав посаду фармінспектора відділення одного з найбільших в Радянських Збройних Силах розподільно-евакуаційного пункту (РЕП-95) у Вологді. На РЕП-95 було покладено лікувально-евакуаційне обслуговування поранених і хворих солдатів та офіцерів Ленінградського, Карельського, Волховського фронтів, а також 4-ї, 7-ї і 54-ї окремих армій. Ця трудомістка робота включала в себе евакуацію поранених військово-санітарними поїздами з фронту, їх прийом і розподіл шпиталями, підлеглим РЕП-95, відправку частини поранених воїнів у шпиталі глибокого тилу. За важку працю в роки війни Лазар Самуїлович був нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
Після закінчення війни і демобілізації Л. С. Казарновський знову приступив до роботи в рідному ХФІ на посаді доцента кафедри технології лікарських форм та галенових препаратів.
З 1948 р. він був призначений на посаду декана інституту, яку він обіймав до 1972 р.
Поряд із роботою декана Л. С. Казарновський активно займався науковою діяльністю. Основним науковим напрямком його досліджень стали методи виділення комплексів лікарських речовин із рослин із застосуванням ультразвуку. Було опубліковано більше 50 наукових робіт. У 1938 р. були видані перші методичні вказівки «Органічна хімія. Інструкція до практичних занять для студентів 2 курсу». У 1968 р. Казарновський став співавтором праці «Практикум із заводської районної технології ліків та галенових препаратів». Крім того, Лазар Самуїлович завжди брав активну участь у громадській роботі, обіймав посади голови профкому та місцевкому. За свою багаторічну працю він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю «Відмінник охорони здоров’я».
Пішов із життя Л. С. Казарновський 6 листопада 1979 р. Проживши довге і насичене життя, він виховав дітей і онуків, навчив тисячі учнів. За його більш ніж двадцятирічну працю на посаді декана студенти називали його «беззмінний декан», а сьогодні згадують його найтеплішими словами. Онук Л.С. Казаровського – кандидат фармацевтичних наук Є. Снітковський так згадує про свого діда: «Лазар Самуїлович Казарновський запам’ятався рідним, колегам і учням саме таким: скромним, мудрим, уважним до оточуючих, тонким психологом і гнучким дипломатом на службі, дуже працьовитим і діяльним, щирим патріотом рідного ХФІ, справжнім патріархом сім’ї, що зберігає в душі традиції свого давнього народу».
