До ювілею професора С.М. Дроговоз

Цілісність характеру цінується в усьому! Саме ця аксіома якнайкраще змальовує портрет шановної ювілярки. Для одних вона – обличчя української фармакології, відомий здобутками науковець, громадський діяч, іншим – Учитель, «хресна мати» від науки, берегиня родинних традицій, близька подруга та надійний товариш, привітна сусіда. Незважаючи на будь-які обставини, знайомство зі Світланою Мефодіївною нікого не залишає байдужим. Вона завжди тримає планку, ніколи не зупиняється на півдорозі та майже шість десятиліть зберігає вірність обраному фаху.

Алла Анатоліївна Котвіцька, ректор НФаУ, проф., д.фарм. н.,

У Світлани Мефодіївни унікальна здатність відчувати, знаходити нові теми для наукових розробок. Ось і сьогодні Світлана Мефодіївна закінчує працю, присвячену актуальній у всьому світі темі використання лікарських засобів за показниками, яких немає в інструкції – off-label. Усім відомо, що лікарські засоби можуть мати «незаплановані» фармакологічні ефекти. Та не кожен здатен заглибитися у світ «незапланованих», але фармакологічно передбачуваних реакцій, знайти та підсумувати дані, викристалізувати професійні рекомендації, які потім стануть у нагоді клінічним фармакологам та лікарям, щоб подарувати пацієнту новий шанс на одужання. Світлана Мефодіївна саме така людина, вона має великий практичний досвід та потужні знання з фармакології, гострий розум, цікавість дослідника, аналітичний погляд та терпіння методиста. Будь-яка тема в її опрацюванні – безцінний здобуток, її оригінальні наукові монографії – «Побічна дія ліків», «Хронофармакологія на долонях», «Карбокситерапія», а тепер вже і «Ліки: off label us» – не мають аналогів.

Валентин Петрович Черних, почесний ректор НФаУ, академік НАН України

Красива, елегантна, доброзичлива жінка, водночас видатний науковець, який має професійну хватку та власну думку з будь- якого питання, талановитий адміністратор. А ще у неї твердий характер – «як кремінь», кажуть про таких людей. Вісім років вона працювала проректором з наукової роботи НФаУ, майже сорок очолювала кафедру фармакології НФаУ. Саме під її керівництвом кафедра стала опорною в системі фармацевтичної освіти. Професор Дроговоз ніколи не розподіляє роботу на «чорну» та «білу». І учнів своїх завжди так виховувала. Від свого педагога вони дізналися не тільки про глибини фармакології, з ремонтно-будівельними роботами, наприклад, також довелося зіткнутися, і цей досвід їм знадобився, коли вони самі стали завідувачами кафедр.

Світлана Михайлівна Марчишин, зав. кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою ТДМУ імені І.Я. Горбаческького, проф., д.фарм. н.

Світлана Мефодіївна, я та ще ціла плеяда фармакологів – учні однієї наукової школи професора Миколи Петровича Скакуна, видатного українського фармаколога-гепатолога (очолював кафедру фармакології ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського у 1957-1991 рр.). Весною 1977 р. Микола Петрович познайомив мене зі Світланою Мефодіївною, котра була однією з його перших учениць і на той момент уже працювала у Харкові. Я працювала у Тернополі і у справах завітала до «першої столиці», де й познайомилася з цією цікавою, неординарною, інтелігентною і високоосвіченою жінкою-науковцем. Я вважаю Світлану Мефодіївну своєю «науковою мамою», саме вона скерувала мене у науковому напрямку, в якому я продовжую працювати. Бувають люди та події, які стають доленосними для тебе. І якщо я завдячую Світлані Мефодіївні за моє наукове і життєве скерування, то для неї доленосною людиною став професор Скакун. У студентські роки вона мріяла про хірургію, хотіла оперувати, але завдяки М.П.Скакуну світ отримав видатного фармаколога.

Тетяна Анатоліївна Бухтіярова, директор ДУ «Інституту фармакології та токсикології НАМН України», д.мед.н., член-кореспондент НАМН України.

Світлана Мефодіївна є взірцем людяності та порядності. Вона завжди щедро ділиться з людьми душевним теплом, знаннями, вчить та сама дотримується у дружбі так званих «заповідей Будди» –  вмінь «віддавати, приймати, ділитися таємницями, розпитувати, пригощати, приймати частування». «Роби як я!» – це її кредо у роботі з молоддю. Тільки через власний приклад вона вбачає якісну підготовку майбутніх фахівців.

Сергій Юрійович Штриголь, зав. кафедри фармакології НФаУ, проф., д. мед.н.

Цю невтомну, добру, щиру і водночас принципову людину без перебільшення можна вважати непересічною постаттю в науці та педагогіці, а головне – з загальнолюдської точки зору. Великої душі Світлани Мефодіївни вистачає на всіх: студентів, колег і друзів. Світлана Мефодіївна завжди приділяла та приділяє особливу увагу високоякісній навчальній літературі. Підручники та довідники за її авторством, за її редакцією мають особливий фірмовий стиль. Навчальний матеріал подано в єдиному ключі, за єдиним алгоритмом із дотриманням фармакологічної логіки, із зрозумілим переходом від механізму дії препарату до фармакологічних ефектів, від фармакологічних ефектів до показань до застосування, від побічної дії до протипоказань. У підручниках-довідниках поряд із базовою інформацією є також ексклюзивна, яка стосується останніх досягнень фармакології та є корисною не лише для студента-початківця, що робить свої перші кроки в фармакології, а й для досвідчених фахівців: лікарів, провізорів, викладачів. Усім відомі «Фармакологія на допомогу студенту, провізору та лікарю», «Фармакологія на долонях», «Фармакологія Cito», «Побочное действие лекарств», «Лекарственная токсикология», «Хронофармакология» і багато інших видань, у тому числі низка монографій. Підручники, посібники професора Дроговоз перекладені англійською, французькою, арабською мовами. Лекції Світлани Мефодіївни не поступаються підручникам, їй не потрібні конспекти, вона вміє зацікавити слухача. Яскраво та доступно пояснюючи складні речі, вона розповідає так, щоб запросити студента в безмежний світ фармакології.

Ганна Володимирівна Зайченко, завідувач кафедри фармакології НМУ імені О.О. Богомольця, проф., д.мед.н.

Багато років тому з «легкої руки» Світлани Мефодіївни я, випускниця медичного інституту, розпрощалася з омріяною клінічною кафедрою терапії та стрімко влетіла до експериментальної фармакології. Жодного разу не пожалкувала, навпаки – завжди дякувала Долі за такий неочікуваний подарунок. Було за що дякувати. І за створення надзвичайного наукового середовища і об’єднання фахівців, що на той час працювали на кафедрі під керівництвом Світлани Мефодіївни, серед них основні «бойові одиниці» – легендарні доценти: Кузнєцова Ніна Львівна, Яковлєва Лариса Василівна, Зупанець Ігор Альбертович, Риженко Ірина Михайлівна, Бездітко Наталія Володимирівна, Вереїтинова Валентина Прокопівна, Сальникова Сталіна Іванівна, Слишков Володимир Васильович. То були працьовиті, талановиті, дуже цілеспрямовані та разом із тим відверті люди, що формували «ядро» кафедри. Кожний з цих дивовижних особистостей, без перебільшення, став для мене зразком, кожний мав такі фахові здібності та особисті риси характеру, які хотілося б виховати у собі. Всі вони стали відомими педагогами, вченими, професорами, що стали «золотим фондом» нашої Alma mater. Без них я не уявляю свого життя! Також моя щира подяка за можливість реалізації на кафедрі найсміливіших наукових, методичних, навіть естетичних інновацій, завдяки надзвичайному прагненню С.М. Дроговоз до всього нового, прогресивного, провідного.

Олена Валеріївна Матвєєва, директор Департаменту післяреєстраційного нагляду ДП «Державний експертний центр МОЗ України», к. мед.н.

Моя перша зустріч зі Світланою Мефодіївна відбулася в Ташкенті у 1988 році і справила на мене незабутнє враження. Блискучий оратор С.М. Дроговоз була модератором однієї з секцій на V Всесоюзному з’їзді фармакологів. У 1995 році, на базі кафедри фармакології Національної фармацевтичної академії України була створена Північно-східна регіональна група тоді Державного фармакологічного комітету. У 2002 році ця група була перейменована в Харківське регіональне відділення з фармаконагляду ДП «Державний експертний центр МОЗ України». Всі ці роки і до сьогодні, його беззмінно очолює Світлана Мефодіївна. Це одне з кращих серед 25 регіональних відділень. Про це свідчать і показники карт-повідомлень про побічні реакції лікарських засобів, і кількість проведених в регіоні конференцій, семінарів, зустрічей з керівництвом галузі охорони здоров’я, медичними працівниками, а також задіяних у здійсненні фармаконагляду лікувальних установ. Безумовно, це результат колективної роботи всіх співробітників відділення, але в першу чергу – блискучого менеджменту його керівника професора С.М. Дроговоз.

Лариса Василівна Яковлева, завідувач кафедри фармакоекономіки НФаУ, професор, д.фарм.наук

Професор С.М. Дроговоз завжди багато та результативно працює в науковому і в навчально-методичному напрямках. У свій час саме на кафедрі фармакології НФаУ у числі перших були розроблені методичні рекомендації для студентів для роботи на практичних заняттях та виданий перший курс лекцій з фармакології. Школа науковців, яку підготувала Світлана Мефодієвна є дуже великою. Думаю, що серед нас, її учнів, поки що немає того, хто досяг би таких висот у підготовці наукових кадрів.

Ігор Альбертович Зупанець, завідувач кафедри клінічної фармакології і клінічної фармації НФаУ, проф., д.мед.н.

Професор С.М. Дроговоз – це легенда вітчизняної фармакології. Якби така людина народилася у європейській країні , зараз би це був науковець зі світовим ім’ям, та, на жаль, за радянські часи більша частина її роботи пройшла у закритому режимі, деякі авторські свідоцтва були видані під грифом «тільки для службового використання». Далеко не усі знають що це Світлана Мефодіївна наприкінці 80-х ввела експериментальні моделі, якими і зараз користають усі фармакологи: моделі та визначення жовчогінної активності, моделі артроза, модель виразки шлунку, яку ми разом з нею розробляли. Препарат «Глюкозамін» теж з’явився з легкої руки Світлани Мефодіївни. Вона розповідала, що у свій час голову Ради міністрів СРСР М.І. Рижкова зацікавило, навіщо японці купують у нас відходи обробки криля. Це питання від поставив перед фармакологічним комітетом. З’ясували, що відходи містять глюкозамін, якому притаманна сильна протизапальна дія. Професору С.М. Дроговоз запропонували його вивчати. З часом вона підключила нас, своїх учнів, мене та Ларису Василівну Яковлєву. Саме Світлана Мефодіївна ввела терміни «фармакологічна логіка», «фармакологічне обличчя ліків», «кардіопротекторна дія», «пульмопротектор» , «гепатопротектор» та ін.

Катерина Геннадіївна Щокіна,  доцент, д. фарм. н., проф. кафедри фармакології НФаУ

Світлана Мефодіївна – провідний вітчизняний фахівець у галузі фармакології печінки. Під її керівництвом проведено низку фундаментальних досліджень, що дозволили встановити нові механізми патогенезу захворювань та уражень печінки. Це стало підґрунтям для розробки принципово нових підходів до створення ефективних вітчизняних гепатопротекторів, що не поступаються іноземним аналогам («Антраль», «Тіотриазолін», «Ліолів» та ін.). Це були перші синтетичні гепатопротектори, дозволені до медичного застосування в країнах пострадянського простору. Запропонована С.М. Дроговоз методика визначення вмісту холестеролу та жовчних кислот у жовчі відома як в Україні, так і за кордоном.

Ганна Олегівна Сирова, завідувач кафедри медичної та біоорганічної хімії ХНМУ, проф. д. фарм. н.

Це Жінка з великої літери! Нам, тоді ще студентам Харківського фармацевтичного інституту, хотілося брати приклад у всьому: в красивій манері спілкування, умінні вести бесіду, навіть у ході. Світлана Мефодіївна з’являлася завжди на лекції вчасно, в білосніжному халаті, з гарною зачіскою, її чудова довга коса викликала в наших дівчат бажання відрощувати «косу як у Дроговоз». Пізніше, вже коли я викладала у медичному університеті, ми зі Світланою Мефодіївна стали сусідами по двору. Тоді я була вражена, чому ночами у вікнах її квартири завжди горить світло. Я запитала, а вона не замислюючись відповіла: «Так я ж працюю, пишу книги, вдень теж багато справ. Ні, я не втомилася, мені цікаво. Я збираю матеріал, обмірковую, пишу, знову обмірковую і знову пишу». До речі, Світлана Мефодіївна – великий садівник, у неї на дачі чудовий розарій, все сама робить, а ще устигає опікуватися клумбою на нашій прибудинковій території. Ось така Світлана Мефодіївна – невгамовна людина, «вічний двигун». Саме так я назвала вірш на її честь, і починається він словами: «Відпочивати Дроговоз не вміє!»

Вперше опубліковано у щотижневику”Аптека”