Фердинанд Іванович Гізе народився у Прусії, у 1781 р. Практичну і теоретичну підготовку здобув у Берліні, керував хімічною фабрикою в Аугсбурзі. У 1802 р. він став помічником придворної аптеки у Відні, звідки й був запрошений до Харківського університету на посаду ад’юнкта кафедри хімії. Вивчав у Берліні та у Відні хімію і у 1803 р. був викликаний до Росії викладати хімію в заснованому Харківському університету Ф.І. Гізе заснував в Харкові хімічну лабораторію (1804), вчинив декілька поїздок на південь Росії для дослідження мінеральних вод. У 1814 р. був переведений в Дерпт. Завдяки високому рівню освіти та своїй надзвичайній енергійності вже в перші роки роботи в університеті Ф.І. Гізе став одним із найкращих представників професорсько-викладацького складу. Він відомий і як невтомний дослідник природних багатств Слобожанщини. Важливе місце в його дослідженнях науково-практичного характеру посіло вивчення цілющих мінеральних вод в Ізюмському повіті, слободі Рогань Харківської губернії та Костянтиноградському повіті Полтавської губернії. В 1805 р. в одному з маєтків Куп’янського повіту Харківської губернії Ф.І. Гізе виявив поклади високої якості аптекарської соди, або глауберової солі.
Головні його праці: “Von den chemischen Processen und den dabei sicu darbieten den Erscheinungen etc.”; “фізико-хімічне і лікарське випробування мінеральних вод і деякої глини, відшуканої в Полтавській губерні” (Харків, 1806); “Hauptzűge der Fortschritte, welche die Naturforscher Russlands in der Kenntniss vaterlȁndischer Naturerzeugnisse gethan haben etc.” (Харків, 1809), “Звістка про випробування мінеральних вод, в дачах ст. сов. Кочубея, Полтавської губерні” (Харків, 1808), те ж, відкритих в дачах м. Денісенкова, в Ізюмському повіті (Харків, 1809); “Classification des substances vegètales” et animales, selon leur proptiètès chimigus” (М., 1810); “Про найвигідніший спосіб добувати і очищати селітру” (Харків, 1811). Крім того, Гізе поміщав статті у “Scherers Journal der Chemie” (1801-1802), “Munoires de la soc des naturalistes de Moscou” (т. І та ІІ); “Scherers Annalen” і інші. Разом з Грінделем Гізе Ф.І. у 1809 і 1810 роках видавав “Russisehe Jahr bűcher der chemic”.
У 1811 р., по смерті Г.Г. Коррітарі, Ф.І. Гізе обрано ординарним професором „хімії и фармацевтики”. Він був деканом фізико-математичного відділення, керував хімічною лабораторією університету. В умовах не повністю обладнаної лабораторії займався вивченням способів виготовлення селітри й іншими дослідженнями. Читаючи на лікарському відділенні власний курс фармацевтичної хімії (4 години на тиждень), професор Гізе супроводжував лекції демонстрацією дослідів у хімічній лабораторії. Вважається, що саме він заклав підвалини для відкриття фармацевтичної лабораторії університету. Ф.І. Гізе по праву визнано видатним ученим свого часу. Він був почесним членом Берлінського фармацевтичного і Віленського медичного товариств, членом-кореспондентом Імператорських Санкт-Петербурзької академії наук та Медико-хірургічної академії. Талант Гізе як вченого розкрився саме під час його роботи в Харківському університеті, де він написав 11 наукових праць, кращими з яких вважаються “Всеобщая химия для учащих и учащихся” (ч.1-5, 1813-17), „Наставление к фармокопее” і „Lehrbuch der Pharmacie”. Визнанням наукових заслуг Ф.І. Гізе було запрошення його до Дерптського університету, відомого в Європі наукового центру у 1814 р.
Помер Ф.І. Гізе у 1821 р.
