Харківський фармацевтичний інститут у роки Другої світової війни.
На початку осені 1941 р. фашисти окупували більшу частину території України, війна наближалася до найбільшого міста східного регіону – Харкова. Розуміючи, що відстояти місто практично неможливо, намагаючись зберегти зосереджений в ньому промисловий та науковий потенціал, радянський уряд віддав наказ про початок евакуації Харкова. Евакуація Харківського фармацевтичного інституту проходила в три етапи. Першу групу співробітників інституту, а також найбільш цінне устаткування було відправлено у шпитальному ешелоні до м. Прокоп’євська Новосибірської області. Друга група, з іншою частиною обладнання, виїхала до Новосибірська. Решту викладачів на чолі з ректором Ю.Г. Борисюком було евакуйовано до м. Семипалатинська Казахської РСР, де незабаром до них приєдналися співробітники, які виїхали до Новосибірська. Значну частину майна інституту було відправлено до Семипалатинська. В березні 1942 р. за рішенням Раднаркому СРСР та розпорядженням Комітету охорони здоров’я Харківський фармацевтичний інститут приступив до навчально-виробничого процесу.
Важкі умови, в яких опинився інститут у Семипалатинську, надовго затримали початок навчального процесу. Першочерговим завданням для співробітників ХФІ стала організація на базі лабораторії аптекоуправління виробництва дефіцитних медикаментів для шпиталів та аптек області: наркозного ефіру, уротропіну, хлористого натрію, йодистого калію, камфорної олії та інших.
Лише в березні 1942 р. за рішенням Раднаркому СРСР та розпорядженням Комітету охорони здоров’я Харківський фармацевтичний інститут приступив до навчально-виробничого процесу.
У вересні 1942 р. до Семипалатинська з П’ятигорська прибув Дніпропетровський фармацевтичний інститут. 29 вересня того ж року, згідно з наказом Всесоюзного комітету в справах вищої школи при РНК СРСР та Наркомату здоров’я СРСР за №483, Харківський фармацевтичний інститут було об’єднано з Дніпропетровським. Очолила Об’єднаний вищий навчальний заклад директор ДФІ, доцент М.Б. Волинська. Усі співробітники ХФІ, що перебували у м. Семипалатинську, були зараховані на посади, які відповідали їх кваліфікації, і взяли активну участь у подальшій роботі інституту.
Відновлення інституту
У 1944 р. інститут евакуйовано до Харкова. Директором, знову призначили доцента Ю.Г. Борисюка. Будинок на вулиці Мельникова, 12 був напівзруйнований. Німецькі окупанти пограбували і знищили майже все. Бібліотеку вдалося зберегти повністю. Наукова література та підручники з усіх предметів не постраждали.
У зимовий період 1944 – 1945 навчального року через відсутність палива ледве підтримувалося навчальне життя інституту, а для проведення наукової роботи зовсім не було умов. Загальна сума збитків, спричинених інституту німецько-фашистськими загарбниками, досягла 378 730 карбованців.
До 1945 р. колективи кафедр разом із студентами, були зайняті відновленням лабораторій, аудиторій і створенням необхідних умов для навчальної та наукової роботи.
Дві виробничі практики являлися невід’ємною складовою навчального процесу. Першу практику студенти проходили після шостого семестру, протягом дев’яти тижнів. В аптеках, майбутні фахівці знайомилися з особливостями роботи фармацевта та набували професійних навичок. Наступна практика тривала одинадцять тижнів, її проводили після восьмого семестру. У ході цієї практики студенти вивчали основи управління аптекою, роботу контрольно-аналітичних лабораторій з виготовлення галунових препаратів. У звітах керівництва інституту зазначалося, що в перші роки після повернення вузу з евакуації практика студентів в аптеках проводилась у більш сприятливих умовах, ніж виробнича практика на заводах і лабораторіях, які найбільше з фармацевтичних установ постраждали під час німецької окупації.
У грудні 1945 р. сталася знакова для ХФІ подія – відбувся перший повоєнний випуск спеціалістів. Війна внесла свої корективи в навчальний процес, тому черговий випуск ХФІ припав на зимовий час. Тоді, в 1945 р., диплом про закінчення вишу одержало 50 чоловік; четверо з них завершили навчання з відзнакою, 30 – з середньою оцінкою «відмінно» та «добре», 16 мали середній бал «задовільно».
