Ізмайлов Микола Аркадійович (1907-1961)

Измайлов Н.А.
Ізмайлов Микола Аркадійович (1907-1961)

Відомий фізико-хімік, доктор хімічних наук (1948), професор (1948), заслужений діяч науки УРСР (1955), чл.–кор. Академії наук УРСР (1957).

Микола Аркадійович Ізмайлов народився 22 червня 1907 року у м. Сухумі. Закінчив Фінансово–економічний технікум, який мав статус вищого навчального закладу (1926) та аспірантуру при науково-дослідному інституті хімії Харківського державного університету (ХДУ) (1931). Захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата хімічних наук за темою . М.А.Ізмайлов у різні роки працював в Інституті радянської торгівлі, Українському науково-дослідному хіміко-фармацевтичному інституті (нині ДНЦЛЗ), Сухумському педагогічному інституті, на Сухумській дослідній станції науково-дослідного інституту ефіроолійної промисловості. З 1944 р. по 1948 р. він працював завідувачем кафедри фізичної та колоїдної хімії Харківського фармацевтичного інституту. У 1944 ‑ 1961 рр. Ізмайлов М.А. був завідувачем кафедри фізичної хімії, проректором з наукової роботи (1948 – 1953 рр.), а пізніше директором науково-дослідного інституту хімії ХДУ (1949 – 1950 рр.).

Докторську дисертацію «Вплив розчинників на силу кислот» Ізмайлов захистив в 1948 році в р. Києві. Ця робота стала основою його відомої монографії «Електрохімія розчинів» (1959г.). В ній Ізмайлов висловив підсумки своїх численних досліджень властивостей розчинів, за неї він був удостоєний премії ним. Д.І. Менделєєва.

М.А.Ізмайлов понад 30 років життя присвятив науковій діяльності в галузі фізичної хімії, створив наукову школу електрохімії розчинів. Під його керівництвом виконано і захищено 26 кандидатських дисертацій. Він є автором 272 наукових робіт (1959). М.А.Ізмайлов створив одну з перших в Україні лабораторію ізотопів. Йому (сумісно з М.С.Шрайбер) належить пріоритет розробки методу хроматографії в тонких шарах. Систематичні дослідження М.А.Ізмайлова та його школи дозволили вперше запропонувати і розробити загальні основи адсорбційної технології, зокрема адсорбційних методів одержання морфіну з коробочок опійного маку (впроваджено на фармацевтичних підприємствах м. Харкова, м. Чимкента і у Болгарії), а також інших алкалоїдів та ефірної олії з квітів жасмину (впроваджено у виробництво у м. Сухумі і в Китаї).

М.А. Ізмайловим були створені і розроблені: єдина кількісна теорія дисоціації електролітів у розчинах; теоретичні основи неводного титрування; методики потенціометричного визначення лікарських препаратів у неводних розчинниках; загальна теорія іонного обміну; рівняння для констант іонообмінних реакцій у будь-яких розчинниках; єдина шкала кислотності водних і неводних розчинів; методи розрахунку і розділення енергії сольватації іонів; новий метод розрахунку складу і констант нестійкості продуктів взаємодії розчинників з розчиненою речовиною у фізико-хімічному аналізі. Для впровадження у фармацевтичний аналіз були запропоновані методики кількісного визначення фенолу, тимолу, ментолу і терпінгідрату за ізотермами поверхневого натягу.

У 1953 році М.А.Ізмайлову було присвоєно звання заслуженого діяча науки, а в 1957 році він став член-кореспондентом Національної академії наук УССР. М.А. Ізмайлов нагороджений орденами Леніна і Трудового Червоного Прапору, він лауреат Державної премії СРСР, лауреат премії ім. Д.І.Менделєєва.

Миколо Аркадійович пішов із життя у 1961 році та похований у м. Харкові.

Print Friendly, PDF & Email