Мухін Гліб Євгенович (1888-1932)

Ректор Харківського хіміко-фармацевтичного інституту з 1922 по 1923 рік

Особливу роль у становленні і розвитку хімії в Харківському університеті та в цілому в місті в післяреволюційний період довелося відіграти Глібу Євгеновичу Мухіну. Закінчивши Харківський Імператорський університет у 1910 p., він був зарахований асистентом на кафедру хімії.

У радянський період, у роки непу, Г. Є. Мухін зумів у столичному тоді Харкові розвинути бурхливу і дуже плідну діяльність. Важко навіть перерахувати всі посади, які він обіймав: працював у ХІНО (Харківському інституті народної освіти, орга­нізованому замість Імператорського Університету), технологічному інституті, на військових курсах, завідував кафедрами аналітичної хімії Харківського медінституту і фізичної хімії фармацевтичного інституту з 1922 по 1923 рік, замінив на цій посаді М. П. Красовського, а з 1926 р. очолював кафедру фізичної хімії ХІНО; був керівником хімічної секції ХІНО, потім — заступником директора фізико-хіміко-математичного інституту (ФХМІ), а згодом директором і першим директором НДІ хімії. Гліб Євгенович був членом комітету із хімізації країни і членом редколегії «Журналу фізичної хімії», зумів домогтися фінансування будівництва спеціального хімічного корпусу, в якому головним чином і розміщувався хімічний факультет до 1959 р.

З 1924 р. Г. Є. Мухін завідував фізико-хімічною лабораторією Інституту прикладної хімії, де створив першу в Україні рентгенівську лабораторію для дослідження металів, організував фізико-хімічну лабораторію в інституті ім. Мечникова. Важко пе­реоцінити зусилля цієї невгамовної людини із впровадження в м. Харків новітніх на ті часи методів: рефрактометрії, спектрального аналізу, рН-метрії, електрохімічних методів аналізу.

Сферою основних наукових інтересів Г. Є. Мухіна завжди залишалася фізхімія розчинів. Уже в першій своїй праці — студентській роботі «Розчинність йодистого кадмію в органічних розчинниках», удостоєній золотої медалі, він на підставі дослідження температурної залежності розчинності зумів зробити висновки про характер сольватів. Розчинам були присвячені як перші, так і більшість подальших публікацій Гліба Євгеновича. Особливо широко він зі своїми численними учнями досліджував кінетику хімічних реакцій у змішаних розчинниках, запропонував емпіричне рівняння дифузії, в якому враховувалася хімічна взаємодія розчинника з дифундуючою речовиною; вивчав вплив нейтральних солей на оптичну активність і швидкість перебігу реакцій в розчинах; використовував ІЧ-спектроскопію і рентгенографію рідин.

Серед вихованців Г. Є. Мухіна — І. Н. Францевич, С. С. Уразовський, Е. Н. Гапон, Т. В. Асе, П. К. Мігаль, І.І. Чаленко і багато інших. У період з 1926 по 1931 роки Г. Є. Мухін читав загальний курс фізичної хімії в ХІНО.

Вочевидь, Гліб Євгенович належав до числа тих людей, чия творчість надовго визначає розвиток численних наукових колективів і співтовариств. На жаль, внаслідок тяжкої хвороби плідна наукова і організаторська діяльність Г. Є. Мухіна передчасно обірвалася в 1932 p., коли йому було всього 44 роки.

Print Friendly, PDF & Email