Сторінка ректора

Ректор Національного фармацевтичного університету Черних Валентин Петрович, академік Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки УРСР, заслужений винахідник УРСР, лауреат Державної премії України, повний кавалер ордена “За заслуги”, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого ІV ступеня, V ступеня, доктор фармацевтичних наук, доктор хімічних наук, професор, Почесний громадянин м. Харкова.

Валентин Петрович Черних понад 50 років свого життя віддав служінню благородній місії – підготовці фахівців для фармацевтичної галузі, підготовці наукових і науково-педагогічних кадрів, розбудові та реорганізації Національного фармацевтичного університету, головного фармацевтичного вищого навчального закладу України з 200-літньою історією, реформуванню вищої фармацевтичної освіти  та фармацевтичної галузі України. Сьогодні колектив університету складає понад 20 тисяч співробітників і студентів.

Біографічні відомості: Черних Валентин Петрович народився 5 січня 1940р. у селі Речиця Лівенського району, Орловської області в сім’ї вчителів.

У 1959р. закінчив Харківське медичне училище з відзнакою, отримав кваліфікацію – фармацевт. У 1964р. закінчив Харківський фармацевтичний інститут, фармацевтична спеціальність, отримав кваліфікацію – провізор 1964-1967 рр. – навчання в аспірантурі цього ж закладу. Загальний  трудовий стаж складає понад 54 роки.

Трудову діяльність розпочав у 1960 році дежурантом аптеки №5 та № 47 Харківського обласного аптекоуправління. Служба у лавах Збройних сил (1964-1965р.р.). Пройшов шлях від аспіранта, асистента, доцента, професора, завідувача кафедри, декана, проректора з навчальної роботи до ректора Національного фармацевтичного університету, який очолює з 1980 року.

У 1968р. присуджено науковий ступінь кандидата фармацевтичних наук, у 1973р. – затверджений у вченому званні доцента, у 1979р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фармацевтичних наук, у 1980р. присвоєно вчене звання професора, у 1990р. присуджено науковий ступінь доктора хімічних наук. У 1997р. обраний чл.-кореспондентом НАН України.

Під керівництвом В.П.Черних Харківський фармацевтичний інститут пройшов складні етапи еволюції: один із перших вищих навчальних закладів СРСР набув статусу акредитованого навчального закладу СРСР (1991), отримав статус Української фармацевтичної академії (1992), Національного вищого навчального закладу України – Національна фармацевтична академія України (1999), Національного фармацевтичного університету (2002), провідного вищого навчального закладу з підготовки фахівців фармацевтичного профілю, який знайшов визнання у світі. За  ініціативи В.П.Черних  створені в  структурі Національного фармацевтичного університету : науково-методична лабораторія з проблем фармацевтичної освіти (1999), Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації (1984), видавничий центр (1993), Клініко-діагностичний центр (1997), наукова бібліотека з книжковим фондом 1 млн. примірників, Центр первинної медико-санітарної допомоги студентам (2004), Центр дистанційних технологій навчання (2007), Коледж Національного фармацевтичного університету (1992) та інші підрозділи. Відкрито 34 нові кафедри. Створено науково-дослідні лабораторії для розробки і впровадження повного циклу лікарських препаратів: центральна науково-дослідна лабораторія (1989), Державна науково-дослідна лабораторія з контролю якості лікарських засобів (2002), лабораторія органічного синтезу (1992), проблемна лабораторія морфофункціональних досліджень (2002), науково-дослідна лабораторія мікробіологічних  та імунологічних досліджень (2008), (науково-навчальна технологічна лабораторія лікарських форм (2008), лабораторія клінічної діагностики (2008), науково-технологічні лабораторія парентеральних та оральних рідких лікарських засобів (2011). Збудовано 62 тис. кв. м. навчально-науково виробничих площ Університету – 4 навчальних корпуси, 2 гуртожитки, фізкультурно-оздоровчий комплекс,  харчувальний  комплекс на 700 посадкових місць. Започаткував видання  наукових журналів «Вісник фармації» (1993) , «Клінічна фармація» (1999), «Журнал органічної та фармацевтичної хімії» (2003). Ініціатор створення науково-практичних  журналів «Косметологія і аромологія» (2006), «Український біофармацевтичний журнал» (2008), «Управління, економіка та забезпечення якості у фармації» (2008). Започаткував видання: щорічний інформаційно-аналітичний довідник університету «Здобутки і плани НФаУ» (1999), щорічний довідник «Організація навчального  процесу» (1999) і статистичний довідник  діяльності  Університету ( 1991).  Вперше у системі фармацевтичної освіти створені навчально-методичні комплекси  навчальної літератури (підручник – навчальний посібник – методичні рекомендації) з усіх дисциплін обсягом понад 2000 найменувань. Видано 4224 примірники електронних видань (184 підручники) на оптичних дисках (СD).  Здійснюється підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів для фармацевтичних факультетів ВНЗ  та практичної фармації України та 82 країн світу.

В.П.Черних зробив вагомий внесок у розвиток фармацевтичної галузі, освіти  та науки України: За ініціативи В.П.Черних розроблена Концепція розвитку фармацевтичної освіти України (1991) та Концепція розвитку фармацевтичної галузі України (1999), відкрито 20 фармацевтичних факультетів у системі вищих навчальних закладів України, ліцензовано 13 нових спеціальностей для фармацевтичної галузі за 6 напрямками (1992 – Технологія фармацевтичних препаратів, 1997 – Технологія парфумерно-косметичних засобів, 1997 – Клінічна фармація, 1997 – Економіка підприємства, 1997 – Маркетинг, 1999 – Менеджмент організацій, 2000 – Промислова біотехнологія, 2000 – Якість, стандартизація і сертифікація, 2001 – Лабораторна діагностика, 2003 – Педагогіка вищої школи, 2005 – Екобіотехнологія, 2005 – Біотехнологія БАР,  2006 – Адміністративний менеджмент, 2010 – Логістика, 2010 – Фармацевтична біотехнологія). На базі НФаУ проведено заходи загальнодержавного значення – V (1999), VI (2005), VIІ (2010) Національні з’їзди фармацевтів України, встановлено професійне свято «День фармацевтичного працівника» (1999) та запроваджено почесне звання «Заслужений працівник фармації України» (2005). Створено за участю фармацевтичної спільноти України унікальний історико-архітектурний комплекс «Фармація у віках» (2004). Видано першу у світі Фармацевтичну енциклопедію (2005). В. П.Черних є одним із засновників Фармацевтичної асоціації України.

Наукові здобутки та напрями наукових досліджень: Створений новий напрямок – цілеспрямований синтез БАР в ряду похідних дікарбонових кислот і гетероциклічних структур, вивчення їх реакційної здатності і механізмів хімічної взаємодії встановлення зв’язку між хімічною структурою, фізико-хімічними властивостями та біологічною активністю з метою створення ефективних лікарських препаратів, розробка оптимальних препаративних методів та екологічно чистих технологій одержання активних фармацевтичних інгредієнтів; вивчення шляхів циклізації багатофункціональних реагентів. Створена вітчизняна школа хіміків-синтетиків, в рамках якої підготовлено 14 докторів та 42 кандидата наук, створено 16 лікарських препаратів: (глісульфазід – цукрознижуючої дії, діакамф – антидіабетичної дії, сукцифенат-гемостатичної дії, анальбен-ретард –анальгетичної дії, перонікс – антисептичної дії та ін.). Автор понад 683 наукових праць, 18 монографій, 104 патентів України та РФ, 348 авторських свідоцтв (336 – на нові БАР, 12 на методи одержання); 5 підручників, з них підручник «Органічна хімія» відзначено Державною премією України (2000), нагородою Ярослава Мудрого Академії наук ВШ України (1997), дипломом «Кращий підручник» (2002); 35 навчальних посібників. Систематизовано та ґрунтовно досліджено сучасні проблеми формування кадрової політики та наукового потенціалу галузі: аналіз стану, розробка, удосконалення та впровадження новітніх технологій освіти, оптимізація та підвищення якості професійної підготовки фахівців для всіх напрямків фармацевтичної діяльності. Один із розробників Етичного кодексу фармацевтів України.

Громадська діяльність: Член Експертної Ради ВАК СРСР (1980-1992), експерт Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР з фармосвіти, Головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Загальна фармація», Голова Республіканської ПК «Фармація» Міністерства охорони здоров’я і Міністерства освіти і науки України, Голова науково-методичної комісії з фармації МОН України, член Президії Фармакопейного Комітету МОЗ України, член Вченої медичної ради МОЗ України, член бюро Державного фармакологічного центру з реєстрації лікарських засобів і лікарських препаратів, член секції хімії і хімічної технології Комітету з державних премій у сфері науки і техніки, член Експертної Ради ВАК України у сфері органічної і фармацевтичної хімії, член Хімічного відділення НАН України, редактор або член редколегій 7-ми науково-практичних та наукових журналів, Голова спеціалізованої Вченої Ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій НФаУ, заступник  Президента ФАУ, Президентом Фармацевтичної асоціації Харківщини.

Депутат Київської районної ради народних депутатів м. Харкова (1986), депутат міської ради народних депутатів (1985-1987). Здійснює просвітницьку діяльність як лектор за різноплановою проблемною тематикою, член Міжнародної фармацевтичної асоціації (2007).

Визнання діяльності: За вагомий особистий внесок у розвиток вищої освіти України, фармацевтичної галузі, освіти та науки нагороджений орденами «Знак Пошани» (1971), «Трудового Червоного Прапору» (1986), орденами України «За заслуги» I (2004), II  (2000), III ступенів (1996), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2007), ІV ступеня (2010), Почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки УРСР» (1991), «Заслужений винахідник УРСР» (1982), нагрудними знаками «Відмінник охорони здоров’я» (1985), «Відмінник освіти України» (1992), «Винахідник СРСР» (1985), почесною відзнакою Міністерства освіти і науки України  «Петро Могила»,  Почесними грамотами Верховної Ради України (2005), Міністерства освіти та науки України (2000), Міністерства охорони здоров’я України (1996,1999, 2000, 2002), Фармацевтичної асоціації України (1999, 2001), Харківської обласної державної адміністрації(2004). У щорічному рейтингу «Панацея» визнаний як кращий фахівець фармацевтичної галузі (2001), кращий науковець (2002), громадський діяч року (2008), Національна медична премія (2010), Почесний громадянин м. Харкова (2011).

За вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток міста Харкова, підвищення його іміджу в Україні та за її межами нагороджений Почесною відзнакою міського голови «За старанність» (2004).

Як лауреат рейтингу «Харків’янин століття 1900-2000» занесений до Книги Слави Землі Слобожанської (2001). За значний особливий внесок у розвиток Харківського регіону нагороджений почесною відзнакою голови Харківської облдержадміністрації «Слобожанська слава» (2004).

Лауреат рейтингу «Харків’янин року – 2008», як видатний харків’янин, який своїми професійними досягненнями сприяв розвитку економічного, інтелектуального, наукового і творчого потенціалу Харківського регіону. Портрет В. П. Черних було встановлено на Алеї Слави ВДНГ СРСР. Соросовський професор.

До 75-річчя видатного науковця, освітянина, громадського діяча

ЕПОХА СТАНОВЛЕННЯ ЕЛІТНОГО ВНЗ

5 січня 2015 р. виповнилося 75 років Валентину Петровичу Черних — ректору Національного фармацевтичного університету, члену-кореспонденту Національної академії наук України, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки, доктору фармацевтичних наук, доктору хімічних наук, професору. 2015 р. знаменний для Валентина Петровича ще й тим, що виповнюється 50 років його науково-педагогічної та громадської діяльності і 35 років на посаді ректора. Півстоліття життя віддано служінню благородній місії — підготовці фахівців для фармацевтичної галузі, наукових і науково-педагогічних кадрів, перебудові та реорганізації Національного фармацевтичного університету, головного фармацевтичного вищого навчального закладу України, реформуванню вищої фармацевтичної освіти та фармацевтичної галузі України.

Сьогодні Національний фармацевтичний університет є авторитетним вищим навчальним закладом, відомим не тільки в Україні, а й за кордоном. Потужний прорив від невеликого інституту до елітного університету був здійснений протягом кількох останніх десятиліть, коли виш очолив нинішній ректор. Вітаючи В.П. Черних зі знаменною датою, хочемо пригадати історію становлення та розвитку галузевої освіти та її флагмана – Національного фармацевтичного університету.

Фармацевтична освіта в дореволюційний період

Започаткування вищої фармацевтичної освіти на Харківщині сягає 1805 р., коли було відкрито Харківський імператорський університет. У цьому ж році Вчена рада медичного факультету отримує право проводити іспити на одержання фармацевтичного звання та присвоєння за їх результатами ступенів гезеля (аптекарського помічника), провізора та аптекаря. У 1812 р. на базі хімічної лабораторії університету було відкрито фармацевтичну лабораторію, завдяки чому студенти та особи, які готувалися до іспитів на одержання фармацевтичного звання, мали можливість отримувати знання з фармації, фармакогнозії, судово-медичного аналізу тощо.

За статутом Харківського університету в 1837 р. було відкрито кафедру лікарського речовинослів`я, фармації та лікарської словесності, ку два десятиліття потому було поділено на кафедру фармації та фармакогнозії і кафедру фармакології.

З середини 1880-х років у лабораторії регулярно стали проводитися заняття з фармації та фармакогнозії для студентів медичного факультету, було значно розширено програму практичних занять фармацевтів, які слухали лекції для отримання звання провізора. Фахові знання передавали студентам видатні науковці – професори Ф.І. Гізе, Є.С. Гордієнко, Я.М. Громов, Г.Г. Корритарі. Для практичних занять із фармації та фармакогнозії відводилося по одній годині на тиждень.

На 1903 р. фармацевтична лабораторія мала свою бібліотеку, в якій було 346 томів книг, 1029 різноманітних приладів та устаткування, гербарій, фармакогностичну колекцію, чотири колекції мікроскопічних препаратів, дві мінералогічні колекції і дві колекції фармацевтичних препаратів. Майно лабораторії оцінювалося в 11 269 карбованців.

У 1883 р. були видані нові «Правила испытания медицинских, ветеринарных и фармацевтических чиновников», згідно з якими для отримання звання аптекарського помічника та провізора необхідно було прослухати дворічний теоретичний курс лекцій зі спеціальних дисциплін і скласти державний іспит. Така система підготовки фармацевтів існувала до 1920 р.

Відкриття галузевого інституту

У 1920-ті роки далися взнаки наслідки тяжких політичних катаклізмів: панували розруха, голод, лютували хвороби. Тож цілком зрозуміло, що одним із своїх нагальних завдань нова влада визначила необхідність відновлення та зміцнення системи медичного забезпечення населення. Зробити це, безперечно, не можливо було без підготовки кваліфікованих кадрів.

У 1921 р. постановою Народного комісаріату охорони здоров’я України і Головнауки в столичному Харкові було відкрито перший в Україні фармацевтичний інститут. Ініціатором його відкриття та першим ректором став М.О. Валяшко. Термін навчання в інституті для фармацевтів становив три роки, а для спеціалістів з хімічного аналізу і виробників хіміко-фармацевтичної промисловості – чотири. Інститут готував: фармацевтів вищої кваліфікації з аптечного профілю, фахівців із дослідження харчових і смакових якостей речовин, предметів домашнього вжитку і спеціалістів із судово-хімічного аналізу, працівників для хіміко-фармацевтичної промисловості. Навчальний процес у інституті здійснювали видатні вчені галузі – М.О. Валяшко, А.Д. Розенфельд, Я.М. Зільбер, М.П. Красовський.

У перший рік існування інституту було подано 154 заяви до вступу на навчання. Після складання колоквіуму прийняли 93 особи, причому 67 з них вже мали досвід роботи в аптеках. На другий та третій курси зараховували слухачів колишніх фармкурсів, а також тих, хто мав достатню фармпідготовку, але не склав іспити на провізорів. Загалом на другий та третій курси було прийнято 42 особи.

Організація Харківського фармацевтичного інституту стала взірцем для відкриття фармацевтичних інститутів у Києві, Вінниці, Дніпропетровську. Після возз’єднання західних областей України з Українською РСР у Львові фармацевтичне відділення медичного факультету Львівського університету було перетворено у фармацевтичний факультет Львівського медичного інституту.

Реорганізаційні зміни

У зв’язку з так званою «уніфікацією фармацевтичної освіти» (1924 р.) доцільність існування вищих фармацевтичних закладів була поставлена під сумнів. Постановою Укрголовпрофосу інститут припинив свою діяльність. Професорсько-викладацький склад був переведений до Харківського фармацевтичного технікуму (існував із 1922 р.). У 1924 р. технікум переживає суттєві зміни, пов’язані з новою концепцією фармосвіти, яку розпочала втілювати влада і яка відводила технікумам роль основних центрів із підготовки фармацевтичних кадрів.

З 1930 р. технікум отримав статус інституту. Декретом Ради Народних Комісарів СРСР (1936 р.) офіційно було закріплено існування у країні 9 фармацевтичних інститутів, й у тому числі Харківського. Навчальний процес здійснювався на робфаці, заочному та вечірньому факультетах. У 1932 р. у ХФІ навчалося 426 чоловік.

Авторитет Харківського фармацевтичного інституту зростав, він посідав все вищі позиції в світі фармацевтичної науки. Тож не дивно, що саме харківській делегації (професори М.О. Валяшко, А.Д. Розенфельд, Ю.В. Коршун та ін.), яка брала участь у роботі Всеукраїнської конференції з фармацевтичної освіти, в 1932 р. було доручено розробити навчальну програму для фармацевтичних ВНЗ.

У 1937 р. Всесоюзний комітет вищої школи надав Вченій раді інституту право на присудження здобувачам ученого ступеня кандидата фармацевтичних наук. У довоєнний період ХФІ підготував 1379 спеціалістів, було захищено близько 40 дисертацій, здійснювалися дослідження за 40 науковими темами.

Інститут у роки Великої вітчизняної війни

На початку осені 1941 р., у зв’язку з окупацією України та наближенням війни до Харкова, уряд віддав наказ про початок евакуації з міста промислових, освітніх, наукових об’єктів. Переважна більшість вартісного обладнання Харківського фармацевтичний інститут була евакуйована до м. Прокоп’євська Новосибірської області, а викладацький корпус виїхав до Семипалатинська Казахської РСР, де незабаром приступив до навчально-виробничого процесу. Так, співробітники ХФІ організували на базі лабораторії аптекоуправління виробництво медикаментів для шпиталів: наркозного ефіру, уротропіну, хлористого натрію, йодистого калію, камфорної олії тощо, а у вересні 1942 р. , об’єднавшись із Дніпропетровським фармінститутом, що також прибув у евакуацію до Семипалатинська, ХФІ почав навчальні заняття.

У 1944 р. інститут реевакуйовано до Харкова. Наслідки величезних збитків, нанесених матеріальній базі інституту, колективи кафедр разом зі студентами тривалий час ліквідовували самотужки. У грудні 1945 р. сталася знаменна для ХФІ подія – відбувся перший повоєнний випуск спеціалістів. Тоді дипломи про закінчення навчального закладу одержали 50 випускників, четверо з них – з відзнакою, 30 – із середнім балом «відмінно» та «добре».

Розвиток ХФІ у 1950-80 рр.

Протягом 1950-60 рр. у ХФІ створюється потужний навчальний та науковий потенціал і зміцнюється матеріально-технічна база, здійснюється активна наукова робота. У 1952 р. постановою Ради Міністрів СРСР при інституті був створений військово-фармацевтичний факультет (організатор – полковник В. Г. Чорнобривий), який започаткував традицію підготовки військових провізорів. За шість років існування факультету було підготовлено майже 400 фахівців для збройних сил країни. У 1954 р. був введений новий навчальний план із терміном навчання п’ять років.

Саме ХФІ випала почесна місія вітати в своїх стінах делегатів І з’їзду фармацевтів України, який проходив 3-5 квітня 1963 р. Форум підбив підсумки діяльності та окреслив перспективні завдання фармацевтичної науки і промисловості.

Відповідно до наказу МОЗ СРСР від 2 листопада 1972 р. «Про покращення навчально-методичної роботи у вищих медичних навчальних закладах» в інституті було створено п’ять циклових методичних комісій: фармацевтична, фізико-хімічна, медико-біологічна, з суспільних дисциплін, з російської та іноземних мов.

У 1973 р. ХФІ перейшов на новий навчальний план, який передбачав проведення у 10 семестрі протягом 15 тижнів спеціалізації: провізор-організатор, провізор-аналітик, провізор-технолог. З 1965 р. ХФІ починає готувати спеціалістів-фармацевтів для зарубіжних країн, а з 1974 р. у його структурі відкривається факультет із підготовки іноземних студентів.

1976 р. виявився рекордним з моменту заснування ХФІ за кількістю наукових робіт, підготованих за один рік. У цьому ж році Вченій раді інституту надано право приймати до захисту докторські дисертації. У стінах навчального закладу відбувається ІІІ з’їзд фармацевтів України (1979 р.).

Свідченням високого рівня наукових досліджень ХФІ є те, що в 1977 р. в інституті розпочала роботу Республіканська проблемна комісія, яка раніше функціонувала в Києві при інституті удосконалення лікарів. Активно розвивається навчальний та науковий потенціал вищого навчального закладу, зміцнюється матеріальна база. У 1981 р. інститут першим у СРСР перейшов на новий навчальний план, за яким була значно розширена частка медико-біологічних дисциплін. У 1984 р. у ХФІ відкрито факультет удосконалення провізорів.

У 1992 р. ХФІ реорганізований в Українську фармацевтичну академію (УкрФА), яка у 1994 р. акредитована за найвищим IV рівнем акредитації.

У 1999 р. навчальний заклад набув статусу Національної фармацевтичної академії України, у 2002 р. – Національного фармацевтичного університету (НФаУ).

1980 р.: В.П. Черних – ректор ХФІ

В.П. Черних пройшов шлях від студента, аспіранта, асистента, доцента, професора, завідувача кафедри, декана, проректора з навчальної роботи до ректора Національного фармацевтичного університету, який очолює з 1980 р.

Сьогодні колектив університету налічує понад 20 тис. співробітників і студентів. Під керівництвом видатного організатора Харківський фармацевтичний інститут, в якому навчалося 1600 студентів за однією спеціальністю «Фармація» та працювало 6 докторів наук і 73 кандидати наук, виріс в унікальний науково-освітній комплекс — Національний фармацевтичний університет, в якому сьогодні навчаються 17 500 студентів за 14 спеціальностями та здійснюють науково педагогічну діяльність 120 докторів наук і 500 кандидатів наук, середній вік яких становить 45 років. У становлення та розвиток НФаУ значний особистий внесок зробили А.О. Аркуша, О.Г. Башура, П.О. Безуглий, А.І. Березнякова, В.В. Болотов, В.С. Бондар, Л.М. Віннік, Л.І. Вишневська, Л.М. Вороніна, Н.Б. Гавриш, В.А. Георгіянц, Є.В. Гладух, В.І. Гридасов, І.С. Гриценко, В.Г. Дем’яненко, І.Л. Дикий, Д.І. Дмитрієвський, С.М. Дроговоз, Н.Ф. Дурасова, А.Л. Загайко, Г.В. Зайченко, І.А. Зупанець, К.А. Іванова, В.І. Кабачний, Л.Г. Кайдалова, Л.М. Канцедал, В.С. Кисличенко, Л.М. Коваленко, С.М. Коваленко, В.М. Ковальов, Н.М. Кононенко, О.М. Котенко, А.А. Котвіцька, Т.В. Крутських, Є.Я. Левітін, В.В. Малий, Л.М. Малоштан, О.І. Набока, А.С. Немченко, С.В. Огарь, О.І. Павлій, П.Д. Пашнєв, І.М. Перцев, О.Ф. Пімінов, С.Б. Попов, О.В. Посилкіна, З.Ф. Подстрєлова, Т.С. Прокопенко, О.А. Рубан, Б.А. Самура, Є.І. Світлична, А.Г. Сербін, Л.С. Стрельников, В.О. Тіманюк, О.І. Тихонов, В.М. Толочко, Т.А. Хохлова, Т.П. Хурсал, В.І. Чуєшов, С.Ю. Штриголь, Л.А. Шемчук, Л.В. Яковлева, Т.Г. Ярних та інші викладачі та співробітники університету.

У 1991 р. Харківський фармацевтичний інститут одним із перших серед 900 ВНЗ, який отримав статус акредитованого на союзному рівні. У 1999 р. у першій п’ятірці ВНЗ України набув статусу національного, став другим національним ВНЗ у Харкові.

Під керівництвом В.П. Черних здійснений кадровий «прорив» в Національному фармацевтичному університеті: з 1980 р. підготовлено більше 130 докторів і близько 650 кандидатів наук. За рейтингом ЮНЕСКО серед 200 кращих університетів України НФаУ має один із найвищих показників якості науково-педагогічного потенціалу — 94%. За останні 15 років у НФаУ відкрито 13 нових спеціальностей, Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації, коледж. Протягом усього періоду управління університетом В.П. Черних забезпечено стабільне фінансове становище ВНЗ, створена ефективна система соціального захисту співробітників і студентів. НФаУ посідає лідерські позиції в Україні, в національному рейтингу займає 2-ге місце серед 18 медичних навчальних закладів і 3-тє серед харківських університетів, є флагманом фармацевтичної освіти серед навчальних закладів країн СНД. НФаУ нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України за вагомий внесок у розвиток медичної та фармацевтичної науки і освіти. Це університет європейського рівня, визнаний у світі, є дійсним членом міжнародних фармацевтичних та освітніх асоціацій. У 2013 р. НФаУ приєднався до Великої хартії університетів. Спеціалізований ВНЗ, забезпечує комплексну підготовку фахівців високої якості за всіма напрямами фармацевтичної галузі. У його аудиторіях отримали вищу фармацевтичну освіту понад 50 тис. фахівців, серед яких понад 6 тис. магістрів фармації для 96 країн світу. Підготовка фахівців для зарубіжжя — це вагомий чинник підвищення міжнародного іміджу нашої держави та освіти.

 

З метою реалізації державної політики кадрового забезпечення галузі В.П. Черних запропонована система підготовки фахівців «на місцях» шляхом відкриття мережі з 20 фармацевтичних факультетів при медичних ВНЗ, забезпечення їх науково-педагогічними кадрами, навчально-методичною літературою. В університеті здійс­нюється підготовка науково-педагогічних кадрів для фармацевтичних факультетів ВНЗ, практичної фармації України та зарубіжних країн.

Уперше в системі фармацевтичної освіти України створені навчально-методичні комплекси навчальної літератури з усіх дисциплін обсягом понад 2 тис. найменувань. Навчальний процес на 100% забезпечений навчально-методичною літературою державною та іноземними мовами, якою користуються всі фармацевтичні факультети України та деяких країн СНД. Наукова спадщина університету — це понад 490 підручників і навчальних посібників, 300 монографій, понад 1500 охоронних документів на винаходи. Вченими НФаУ розроблено і впроваджено у виробництво 261 новий лікарський препарат.

В.П. Черних — ініціатор та один із авторів розробки Концепції розвитку фармацевтичної галузі та освіти України, розширення спектру спеціальностей для фармацевтичної галузі, основоположник новітнього напряму в фармації: фармацевтичної опіки хворих, системи контролю якості ліків, у тому числі впровадження біоеквівалентності на засадах належної клінічної практики відповідно до світових вимог.

Для підвищення авторитету та визнання на державному рівні фармацевтичної галузі з ініціативи та за безпосередньою участю В.П. Черних в Україні встановлено професійне свято — День фармацевтичного працівника (1999 р.), запроваджено нову державну нагороду — почесне звання «Заслужений працівник фармації України» (2005 р.), прийнято Етичний кодекс фармацевтичного працівника України (2010 р.), створено першу в світі Фармацевтичну енциклопедію (перше видання — 2005 р., друге — 2010 р.). Під безпосереднім керівництвом В.П. Черних культурна скарбниця Харківщини збагачена унікальною скульптурною композицією «Фармація у віках», першим у світі пам’ятником фармацевту. В.П. Черних став ідеологом зміцнення галузі та організатором проведення на базі університету V, VI і VII Національних з’їздів фармацевтів України, створення Фармацевтичної асоціації України.

В.П. Черних — видатний вчений в галузі органічної хімії, праці якого широко відомі науковій спільноті України і зарубіжжя, є автором 1260 наукових праць, серед яких підручник «Органічна хімія» в 3-х томах, удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки в 2000 р., перший підручник для вищої фармацевтичної освіти України. Заснований новий науковий напрям — синтез біологічно активних речовин — похідних дикарбонових кислот, створення на їх основі різних гетероциклічних структур і дослідження шляхів циклізації поліфункціональних реагентів в ансамблі гетероциклів. Новизну і пріоритетність наукових досліджень підтверджують 126 патентів України та Росії, 341 авторське свідоцтво. Більше 40 років віддано підготовці докторів і кандидатів наук для вищої школи і практичної фармації, започатковано вітчизняну школу хіміків-синтетиків, у рамках якої вченим підготовлено понад 60 докторів і кандидатів наук, а також (особисто та з учнями) створено 16 лікарських препаратів.

За підсумками багаторічних наукових досліджень у сфері синтезу біологічно активних речовин у 1997 р. професор В.П. Черних обраний член-кореспондентом НАН України. В історії фармації України ця подія стала першим прикладом представництва фармації в академічній науці. За наукові досягнення Президія академії наук України нагородила В.П. Черних почесним знаком Національної академії наук України в 2013 р.

В.П. Черних — відомий державний і громадський діяч, ініціатор видання 7 наукових журналів Вищої атестаційної комісії (ВАК) України. Протягом 30 років працював в експертних радах ВАК СРСР та України. На даний час очолює республіканську Проблемну комісію «Фармація» МОЗ України, є головою Науково-методичної комісії з фармації Міністерства освіти і науки України, членом Вченої ради ДП «Державний експертний центр» МОЗ України, членом президії Фармакопейного комітету МОЗ України, членом Вченої медичної ради МОЗ України, членом бюро Державного фармакологічного центру з реєстрації лікарських засобів і лікарських препаратів, членом секції хімії та хімічної технології Комітету з Державних премій в галузі науки і техніки, членом колегії Державної служби України з лікарських засобів.

В.П. Черних — віце-президент Фармацевтичної асоціації України, президент Фармацевтичної асоціації Харківщини. Обирався депутатом Київської районної ради народних депутатів м. Харкова (1986 р.) і міської ради народних депутатів (1985–1987 рр.). У 1999 р. Міжнародний біографічний центр та Американський біографічний інститут визнали В.П. Черних одним із 500 найбільш впливових і видатних вчених світу. Здійснює активну міжнародну та просвітницьку діяльність.

Плідна праця та видатні заслуги відомого вченого, педагога, організатора, державного і громадського діяча були неодноразово відзначені державою: нагороджений орденами «Знак Пошани», «Трудового Червоного Прапора», орденами України «За заслуги» І, ІІ, ІІІ ступенів, князя Ярослава Мудрого ІV і V ступенів, Почесною грамотою Верховної Ради України, почесними грамотами та відзнаками МОЗ та МОН України, «Відмінник охорони здоров’я», «Відмінник освіти України», «Винахідник СРСР», «Петро Могила», відзнакою Харківської облдержадміністрації «Слобожанська слава», присвоєно почесні звання «Заслужений винахідник УРСР», «Заслужений діяч науки і техніки УРСР». Харківська громадськість обрала В.П. Черних Почесним громадянином м. Харкова.

Черних В.П. досягнення 1Черних В.П. досягнення 2Черних В.П. досягнення 3Черних В.П. досягнення 4Черних В.П. досягнення 5Черних В.П. досягнення 6Черних В.П. досягнення 7Черних В.П. досягнення 8Черних В.П. досягнення 9Черних В.П. досягнення 10Черних В.П. досягнення 11Черних В.П. досягнення 12

Науково-педагогічна й академічна громадськість, колектив і студенти Національного фармацевтичного університету, колеги, друзі, учні від щирого серця вітають відомого вченого, талановитого педагога, видатного організатора і реформатора вищої фармацевтичної освіти, невтомного ентузіаста і патріота фармації, який є яскравим прикладом відданого служіння інтересам освіти, науки, здоров’я людей, інтересам нашої славної України.

Нових Вам, Валентине Петровичу, звершень і злетів, невичерпного творчого натхнення та довголіття!

Публікації у пресі з нагоди 75-річного ювілею ректора НФаУ, професора В.П. Черних

  1. Gazeta farmaceutyczna, vol. XXIV, №2 (274) “W Narodowym Uniwersytecie Farmaceutycznym”
  2. Вестник КазНМУ, №1-2015. Казахстан. ” К 75-летию – профессора Черных Валентина Петровича”
  3. Буковинський медичний вісник, том 19, №1 (73) “До 75-річчя видатного науковця”
  4. Фармацевт практик №1(132) “До 75-річчя Валентина Петровича Черних”
  5. Актуальні питання фармацевтичної і медичної науки та практики №17, 2015 “До 75-річчя видатного науковця”
  6. Современная фармация №2 “До 75-річчя видатного науковця”
  7. “Вестник Таджикского национального университета”, Таджикский национальный университет, Республика Таджикистан “В преддверии юбилея”
  8. “Фармацевтичний журнал”, №6, 2014, “До 75-річчя видатного науковця Валентина Петровича Черниха”
  9. Химия гетероциклических соединений 2015, 51(1). Латвия. To the birthday of Professor Valentyn Petrovych Chernykh, corresponding member of the National Academy of Sciences of Ukraine
  10. Вестник фармации №4 (66). Витебский государственный медицинский университет, Белоруссия. “Поздравление юбиляру. Валентину Петровичу Черных – 75 лет!”
  11. Вісник НАН УкраїниПІВСТОЛІТТЯ В ІМ’Я ФАРМАЦЕВТИКИ. До 75-річчя члена-кореспондента НАН України В.П. Черних”
  12. Научные ведомости. Серия Медицина. Фармация. 2014. №24 (195). Выпуск 28. Белгородский государственный национальный исследовательский университет, Россия “В преддверии юбилея”
  13. Информационно-аналитический портал Remedium. В преддверии юбилея
  14. Информационно-аналитический портал о высшем образовании в Украине и за рубежом. Виповнилося 75 років ректору Національного фармацевтичного університету Валентину Петровичу Черних
  15. Новий Колегіум №1, 2015 “До 75-річчя видатного науковця”
  16. Журнал органічної та фармацевтичної хімії №1 (49), 2015 “До 75-річчя ректора Національного фармацевтичного університету, члена-кореспондента Національної академії наук України, лауреата Державної премії України, доктора фармацевтичних наук, доктора хімічних наук, професора Валентина Петровича Черних”
  17. Вісник фармації №1(81), 2015 “До 75-річчя ректора Національного фармацевтичного університету, дійсного члена(академіка) Національної академії наук України, лауреата Державної премії України, доктора фармацевтичних наук, доктора хімічних наук, професора Валентина Петровича Черних”
  18. Клінічна фармація №1(19), 2015 “До 75-річчя ректора Національного фармацевтичного університету, дійсного члена(академіка) Національної академії наук України, лауреата Державної премії України, доктора фармацевтичних наук, доктора хімічних наук, професора Валентина Петровича Черних”