Студентське дозвілля: погляд у минуле

Сьогодні студенти мають безліч ідей та можливостей для проведення вільного часу: кіно, театр, численні творчі гуртки та клуби, телебачення, звичайно ж, Інтернет… А чи замислювалися ви над тим, яким було дозвілля харківських студентів в минулому, з часу появи університетської молоді в нашому місті, коли було відкрито Харківський імператорський університет?

 Якось почула анекдот стосовно відмінності радянських студентів від студентів дореволюційного часу. Жартують, що дозвілля дореволюційних студентів було присвячено переважно знайомству з нелегальною, недозволеною на той час літературою. І коли в місцях зустрічей студентів з’являлися «контролюючі органи», вони нашвидкуруч ховали заборонені літературні та філософські твори, і виставляли на загальний огляд міцні напої. З радянськими ж студентами було навпаки. Відзначу, що в радянський період сформувався певний міф про опозиційність дореволюційного студентства існуючому на той час режиму державної влади, про, так би мовити, «ідейність» університетської молоді. Про діяльність революційних студентських організацій було написано безліч книг та статей. А от дозвіллю минулих поколінь студентів майже не приділялося уваги. Саме тому, мабуть, і виник такий анекдот.

Отже, як проводили дозвілля студенти 200 років тому?

За свідченням відомого історика Д.І. Багалія, на початку ХІХ століття студенти Харківського університету «влаштовували аматорські спектаклі у власному приміщенні, куди запрошувалася і стороння публіка». Вистави були, знов-таки за свідченням Багалія, «досить серйозні та вдалі…, які дійсно могли мати благодійний вплив на їх літературні смаки». Спектаклі ставилися з дозволу ректора університету Т.І. Осиповського.

Широкого розповсюдження студентська самодіяльність набуває у 50-60-ті роки ХІХ століття. Дуже поширеним серед різних верств населення був домашній театр. Родинні вистави влаштовували насамперед представники демократичної інтелігенції і прогресивного дворянства. Організаторами-режисерами таких вистав часто були студенти, «за сумісництвом», домашні вчителі та гувернери. Існують документальні свідчення про влаштування в міському театрі з благодійною метою студентських спектаклів, в яких усі ролі, навіть жіночі, виконувалися студентами-юнаками, а хід п`єси супроводжував студентський оркестр. В репертуарі самодіяльної трупи були, зокрема, «Горе від розуму» О. Грибоєдова, «Ревізор» М. Гоголя.

Студенти регулярно брали участь в благодійних концертах. Так, 31 січня 1888 року в приміщенні Харківського дворянського зібрання відбувся благодійний концерт на користь незаможних студентів музичного училища. Збір від концерту склав 700 рублів.

Перша будівля Харківського імператорського університету, колишній губернаторський палац, вулиця Університетська

Але здебільшого театральні та музичні вечори студенти проводили для відпочинку. Ці вечори мали характер студентського свята, їх відвідували і студенти, і професори, і запрошені учасники. Скажімо, на вечорах студентів-філологів Харківського університету, як правило, було літературно-музичне відділення за участю місцевих оперних співаків. Танці, що тривали майже всю ніч, не проходили без гопака та кавказької лезгинки.

При Харківському університеті існували студентський оркестр та хор. У 1888 році до них записалося 25 чоловік. Першим диригентом став викладач музичного училища А.Е. фон Глен. Його педагогічна діяльність у Харкові була нетривалою (шість років), бо отримавши запрошення до Московської консерваторії на посаду помічника ректора музикант залишив Харків. Серед харківських учнів Глена були такі в майбутньому відомі музиканти як І. Пресс, Є. Бєлоусов, М. Букінік, І. Дубинський, серед московських – К. Миньяр-Бєлоручев, К. Вилкомирський, Г. Пятигорський та інші.

За даними на 1908 рік, у хорі Харківського університету нараховувалося 40 студентів-учасників.

Існували аматорські художні організації студентів і у складі більш широких студентських об’єднань. Так, при харківській студентській громаді функціонували хор та драматичний гурток. Про це згадував член громади Ю. Коллард: «При харківській студентській громаді був драматичний гурток та добрий мішаний хор. Гурток той часто давав аматорські вистави в Харкові й на провінції (здебільшого), а саме в Богодухові, Охтирці, Сумах, Білгороді тощо. Раз чи два їздили до Полтави. Режисером нашим був здебільшого Д. Антонович».

Прикметою студентської повсякденності в університетах Російської імперії початку ХХ століття стала поява спорту у вигляді різноманітних спортивних інституцій. Так, у Харківському університеті діяв гурток студентів-футболістів, на засідання свого гуртка збиралися в університеті любителі шахів.

Отже, активне дозвілля харківських студентів в дореволюційний період було насиченим, кожен мав змогу обрати у позаурочний час діяльність до власних інтересів та схильностей – театр, музику, спорт… Цікаво, чи різняться принципово уподобання студента теперішнього та того, що жив два століття тому? Можемо подискутувати на цю та інші теми на засіданнях гуртка з історії Національного фармацевтичного університету. Ми збираємося раз на місяць у Музеї історії фармації, це перший поверх корпусу по вул. Блюхера, 4. Графік засідань можна дізнатися у співробітників нашого музею.

Директор Музею історії фармації України

М.В. Григор’єва