Микола Овксентійович Валяшко. Сторінками біографії: (до 140-річчя з дня народження)

20 березня 2011 р. виповнилося 140 років з дня народження видатного наукового та суспільного діяча, випускника та викладача Харківського імператорського університету, одного з фундаторів фармацевтичної освіти України Миколи Овксентійовича Валяшка (1871 – 1955).

Микола Овксентійович пройшов надзвичайно складний шлях від аптекарського учня до визнаного у світі науковця, помітного суспільного та освітянського діяча. Його біографія – яскравий приклад життя людини, що створила себе сама, часом у складних, несприятливих умовах, життя, яке стало взірцем для вже кількох поколінь його послідовників.

Народився Микола Овксентійович Валяшко у місті Куп’янську Харківської губернії. У 1869 р., за два роки до народження сина, батько Миколи, провізор Овксентій Петрович Валяшко, завдяки запозиченим у білгородського аптекаря Гоппе коштам, став власником аптеки у місті Куп’янську на Базарній площі. Разом з аптекою О. П. Валяшко придбав будинок.

Дитячі спогади М. О. Валяшка були тісно пов’язані з аптекою, в якій він проводив багато часу, допомагаючи батьку. Виходячи на деякий час з аптеки, Овксентій Петрович залишав Миколу на чергування. На той час аптекарю доводилось вести досить різноманітну та складну роботу, необхідно було самому збирати лікарські рослини, виготовляти з них тинктури, екстракти, сиропи тощо; витоплювати жири та виготовляти мазі, пластирі, самому готувати багато солей, аміак тощо. Крім того, в аптеці проводився ряд санітарно-гігієнічних досліджень. М. О. Валяшко ще зовсім маленьким хлопчиком брав в цих роботах найактивнішу участь, виконуючи доручення батька.

Відзначимо, що батько майбутнього науковця, Овксентій Петрович Валяшко, мав ґрунтовну природничу освіту, та був активним суспільним діячем. В Куп’янську за його ініціативи проходили заходи з благоустрою міста, організації шкіл в земстві тощо.

У 1881 р. О. П. Валяшко віддає Миколу до підготовчого класу гімназії в Білгороді. В наступному, 1882 році, він був змушений продати аптеку, оскільки аптекар Гоппе вимагав повернути позичені в нього кошти, та переїхати з родиною до Бєлгорода.

У 1887 р. родина Валяшко переїздить до Харкова, де Овксентій Петрович служить лаборантом в аптеці Сартиссона до своєї смерті у 1890 р. Микола був прийнятий до цієї ж аптеки за контрактом в якості учня. З цього часу і до 1895 р. він служив в аптеках Харкова спочатку учнем, потім аптекарським помічником.

Зауважимо, що в аптеках того часу панувала досить сувора дисципліна, а умови праці були надзвичайно складними – 11-годинний робочий день, та один вихідний на два тижні. Учень зобов’язаний був з’являтися до аптеки хвилина в хвилину; за час роботи не мав права заговорити з товаришем; зобов’язаний був підкорюватися всім розпорядженням хазяїна та провізора. Якщо учень не з’являвся до аптеки через хворобу або іншу законну причину, то навіть за це його очікувала догана і навіть загроза втрати місця. Лише у 20-ті роки минулого сторіччя вперше в аптечній практиці була порушена багатосторічна традиція, за якою помічник аптекаря протягом усього робочого дня мав працювати стоячи.

У 1889 р. М. О. Валяшко склав на відмінно іспит при Харківському університеті на звання аптекарського помічника та вступив на службу до харківської аптеки І. Лапина. Аптека була найбільшою в Харкові, роботи також було багато, але Микола продовжував посилено займатися самоосвітою, користуючись книгами з громадської бібліотеки, тепер бібліотеки імені В. Г. Короленка. Майбутній науковець не мав керівництва у виборі книг, і йому доводилося обирати їх на власний розсуд, керуючись своїми захопленнями, спрямованими в бік природничо-історичних наук.

У 1893 р. Микола Овксентійович перейшов на службу до аптеки при клініках Харківського імператорського університету та вступив на фармацевтичні курси медичного факультету. У 1895 р. він витримав на відмінно іспит на звання провізора. Працював у Харківському університеті спочатку на посаді понадштатного (з 1 листопада 1895 р. по 24 березня 1899 р.), а потім штатного лаборанта фармацевтичної лабораторії (з 24 березня 1899 р. по 1909 р.). Умови роботи в лабораторії були сприятливими, і М. О. Валяшко отримав можливість значно поповнити власні теоретичні знання. Він багато працював, і все ж перші роки в лабораторії пішли на опанування лабораторних методів дослідження та їх удосконалення.

Діяльність на посаді лаборанта, протягом більш ніж 12 років, полягала не тільки в приготуванні до лекцій та участі в практичних заняттях студентів. М. О. Валяшко самостійно проводив практичні заняття фармацевтів з якісного, вагового та об’ємного аналізу, з судово-хімічного і за різними відділами технічного аналізу, з виготовлення фармацевтами хіміко-фармацевтичних препаратів, з елементарного аналізу органічних сполук тощо. Під його керівництвом були виконані роботи Я. В. Зильбера «Дослідження кримського гіркого миндаля» (1889 р.), Р. В. Зінченко «Дослідження кримських вин» (1898 р.), І. Л. Лівшиця «Дослідження українських м’ятних масел» («Фармацевтичний вісник», 1899 р.),
Н. П. Красовського з дослідження масла та ягід колючої крушини (дисертація на магістра фармації, 1908 р.).

Фармацевтична лабораторія мала слабке устаткування для наукових робіт, тому М. О. Валяшко, склавши у 1899 р. іспит на магістра фармації, перейшов для наукової роботи до лабораторії органічної хімії, але і в цій лабораторії в той час наукових робіт не велося.

У 1900 р. М. О. Валяшко вдалося виклопотати закордонне відрядження на рік, під час якого він працював у професорів Е. Шмідта та А. Майєра в університеті в Марбурзі. Закордонне відрядження дало Миколі Овксентійовичу змогу познайомитися зі станом викладання фармацевтичних дисциплін у кращих інститутах Німеччини та з організацією проведення наукових робіт, а також розпочати роботи з дослідження глюкозидів рутину та робініну. Крім того, було проведено велику серію фіто-хімічних досліджень, яка довела високу фізіологічну активність флавонів та флавонових глюкозидів, здатних відновлювати нормальну резистентність капілярних кровоносних сосудів. Відправним пунктом усіх подальших робіт М. О. Валяшка в галузі структури органічних сполук стали ідеї О. М. Бутлерова про взаємний вплив атомів в молекулі.

У 1902 р. М. О. Валяшко витримав іспит на свідоцтво зрілості при Білгородській гімназії та вступив на 3 курс природничого відділення фізико-математичного факультету Харківського імператорського  університету, який закінчив 29 травня 1904 р. та витримав іспит до Державної комісії на диплом першого ступеню.

23 травня 1903 р. М. О. Валяшко захистив роботу «Хімічне дослідження глюкозиду рутину з рути» в якості дисертації на ступінь магістра фармації в Харківському університеті.

27 та 28 квітня 1905 р. Микола Овксентійович провів на медичному факультеті Харківського університету дві пробні лекції: на власну тему – «Сучасний стан питання про листя наперстянки» та на поставлену – «Загальний нарис групи алкалоїдів», після чого був затверджений приват-доцентом кафедри фармації.

Восени 1906 р. витримав при фізико-математичному факультеті Харківського університету іспит на ступінь магістра хімії. Наприкінці цього ж року провів дві пробні лекції для отримання звання приват-доцента хімії: на власну тему – «Про колоїди», та на запропоновану факультетом тему – «Про змінювану атомність вуглецю». В якості приват-доцента читав лекції у 1906 – 1908 рр. на медичному факультеті з органічної хімії та з дослідження лікарських речовин  та на фізико-математичному факультеті зі стереохімії.

1 травня 1908 р. для підготовки до професорського звання М. О. Валяшко був відряджений фізико-математичним факультетом Харківського університету на два роки за кордон, де перебував до серпня 1910 р. Протягом відрядження він працював у Німеччині в Лейпцигу у професора А. Ганча, з фізико-хімії у професора Лебляна та з фізики у професора Де-Кудра. Брав участь в якості члена у Сьомому Міжнародному Конгресі з прикладної хімії в Лондоні, у 1909 р. відвідав міжнародну виставку в Брюсселі у 1910 р., вступив до німецького (1908 р.) та англійського (1910 р.) хімічних товариств.

31 грудня 1909 р. М. О. Валяшко був обраний екстраординарним професором кафедри фармації та фармакогнозії медичного факультету Харківського університету, а з 6 квітня 1915 р. ординарним професором за тією ж кафедрою.

Відзначимо, що на кафедрі фармації та фармакогнозії Харківського університету лекції читалися спільно студентам-медикам та фармацевтам з фармакогнозії у весняному та з фармації в осінньому семестрах; практичні заняття для обох родів слухачів велися окремо.

Заняття зі студентами-фармацевтами велися у відповідності до вимог Російської фармакопеї (6 видання, 1910 р.) та Російської військової фармакопеї (3 видання, 1913 р.), та мали на меті надати фармацевтам загальну підготовку та навички до виробництва якісного та кількісного випробування лікарських речовин.

Практичні заняття в фармацевтичній лабораторії відбувалися щоденно. У звітах Харківського університету знаходимо скарги на тісноту приміщення фармацевтичної лабораторії, яка розміщувалася в 5 кімнатах будівлі медичного корпусу на вулиці Сумській. На 24 робочих місцях займалося щоденно 40 – 50 студентів-фармацевтів у дві зміни, одна вранці (з 9 до 14 години), інша ввечері (з 16 до 20 години). Не існувало окремого приміщення для виготовлення препаратів.

З 13 жовтня 1910 р. по 1 жовтня 1922 р. Микола Овксентійович працював також професором аналітичної хімії при медичному інституті.

22 березня 1919 р. за клопотанням фізико-математичного факультету М. О. Валяшко був затверджений радою Харківського університету в ступені магістра хімії за вчені праці без захисту дисертації, а 22 вересня того ж року захистив дисертацію «Спектри поглинання та конституція похідних бензолу» та удостоєний фізико-математичним факультетом Харківського університету ступеню доктора хімії.

У листопаді 1919 р. Микола Овксентійович обраний радою Харківського технологічного інституту професором на кафедру органічної хімії хімічного факультету, а у 1930 р. при реорганізації Технологічного інституту переведений професором органічної хімії до Хіміко-технологічного інституту.

З жовтня 1920 р. М. О. Валяшко був призначений вченим фармацевтом хіміком при науковому підвідділі фармвідділу НКЗ, а у 1921 р. з березня – консультантом при фармацевтичному підвідділі медичного відділу при Укрголовпрофобрі.

30 березня 1921 р. відбувся публічний захист дисертації М. О. Валяшка «Спектри поглинання та конституція похідних бензолу». Опонентами на захисті виступили проф. Г. В. Коршун та проф. Т. П. Кравець.

Не можна не згадати про значний внесок Миколи Овксентійовича у та вдосконалення системи фармацевтичної освіти та створення Харківського фармацевтичного інституту.

Вчений брав безпосередню участь в розробці планів та програм фармацевтичних та відповідних дисциплін. Сюди можуть бути віднесені: реорганізація викладання аналітичної хімії для фармацевтів (1896 р.), організація викладання фармацевтичної хімії та фармакогнозії (1905 – 1910) тощо.

В рапорті до керівництва фізико-математичного факультету Харківського імператорського університету від 14 квітня 1907 р. приват-доценти М. О. Валяшко, Ю. В. Коршун та Г. І. Петренко відзначали: «обов’язкові курси з хімії дають початкове знайомство з основами науки. Більш глибоке та ґрунтовне розуміння їх дається лише при більш близькому зіткненні з роботою наукової думки». Виходячи з цього означеними приват-доцентами було висунуто ініціативу читання в осінньому півріччі 1907 р. безкоштовного колективного курсу під назвою «Обрані розділи загальної хімії». Вченими були прочитані наступні лекції: М. О. Валяшко «Вчення про валентність», Г. І. Петренко «Про визначених сполуках металів один з одним (сплави)», Ю. В. Коршун «Про хімічну дію світла».

За створення фармацевтичного інституту М. О. Валяшко висловлювався ще у 1915 р.: «Для того, щоб дійсно підготувати хіміко-фармацевтів до науково-практичної діяльності необхідно створити особливий Фармацевтичний Інститут, в якому усі ці спеціальні предмети і проходилися б за відповідним планом і програмам. Без цього і при розподіленні слухачів за різними лабораторіями створити цілісну спеціальну освіту складно, оскільки нахил до фармацевтичної спеціальності для них завжди буде другорядним». В якості прикладу таких вищих навчальних закладів Микола Овксентійович наводив фармацевтичні інститути при університетах в Берні, Марбурзі, Берліні тощо, підкреслюючи при цьому, що «в Німеччині давно вже надається велике значення створенню таких інститутів, де слухачі отримують свою практичну підготовку від початку до кінця, причому в Інститутах ведуться і додаткові курси з більшою спеціалізацією». Нагадаємо, що з роботою німецьких фармацевтичних інститутів Микола Овксентійович мав нагоду познайомитися під час закордонного відрядження 1908 – 1910 рр.

Труднощі воєнних років, що наочно продемонстрували необхідність підготовки кваліфікованих фармацевтів, а також наполегливість провідних діячів фармацевтичної галузі в решті решт сприяли відкриттю в Харкові першого спеціалізованого вищого навчального закладу.

Завдяки ініціативі харківської групи фармацевтів – професорів М. О. Валяшка, М. П. Красовського, О. Д. Розенфельда, магістра фармації Л. Є. Розенфельда і фармацевтичної громадськості Харкова було зрушено питання про створення фармацевтичного інституту. В 1921 р. постановою Народного комісаріату охорони здоров’я  України і Головнауки в Харкові було відкрито перший в Україні фармацевтичний інститут. Термін навчання в ньому для студентів був три роки, а для спеціалізації аналітиків і виробників хіміко-фармацевтичної промисловості – чотири роки. Першим ректором навчального закладу (1921 – 1922 рр.) став М. О. Валяшко.

У 1921 – 1922 р. вчений завідував Відділом технічної мікробіології бактеріологічного інституту Медичного товариства.

У 1922 р. при організації науково-дослідних кафедр Микола Овксентійович був призначений завідуючим секцією ароматичних речовин науково-дослідної кафедри органічної хімії, а у 1924 р. завідуючим науково-дослідною кафедрою фармацевтичної хімії. Після реорганізації кафедр був членом науково-дослідного Інституту хімії при університеті та керівником наукових робіт співробітників та аспірантів Фармацевтичного інституту.

У 1924 р. М. О. Валяшко був членом комісії з видання Державної фармакології при НКЗ в Москві, а також членом секцій науково-технічної та виробничої Доброхіму, потім науково-дослідної секції хімсектору Аерохіма. З того ж року – професор фармацевтичної хімії та фармакогнозії Харківського фармацевтичного технікуму.

З 1 жовтня 1924 р. був завідуючим секцією хімічних та фізико-хімічних досліджень кабінету науково-судової експертизи НКЮ в Харкові.

У 1925 р. в ХФІ була створена перша в Радянському Союзі науково-дослідна кафедра фармацевтичної хімії для підготовки наукових працівників фармацевтичної спеціальності, яку очолював професор М. О. Валяшко.

З 1926 р. Микола Овксентійович виступав консультантом, а пізніше членом фармацевтичної комісії при Лікувальному відділі НКЗУ (101), з 6 грудня 1926 р. –  членом Науково-технічної ради при НТУ ВРІГ УРСР з хімічної промисловості.

Витяг з протоколу № 22/30 засідання Вищої атестаційної комісії СРСР від 23 жовтня 1934 р. засвідчує затвердження М. О. Валяшка в науковому ступені доктора хімічних наук без публічного захисту дисертації. У 1936 р. Наркомздравом УРСР науковцю був присуджений вчений ступінь доктора фармації. 29 травня 1939 р. постановою ВКВШ ВАК його затвердили доктором фармацевтичних наук.

У 1936 р. М. О. Валяшко затверджений НКЗ УРСР консультантом та членом ради Харківського інституту експериментальної фармації. У 1938 р. затверджений членом вченої медичної ради, а у 1940 р. – фармацевтичної комісії вченої медичної ради НКЗ УРСР.

У 1938 р. наказом по НКЗ СРСР М. О. Валяшко стає членом Фармакопейного комітету.

26 вересня 1941 р. Микола Овксентійович евакуювався разом з Хіміко-технологічним інститутом в м. Чирчик Ташкентської області. В м. Чирчику брав участь в організації та роботі Хіміко-технологічного інституту, створив відділення Всесоюзного Хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва, що об’єднало хімічні кафедри, і спрямувало їх діяльність на подання допомоги оборонній промисловості. Під безпосереднім керівництвом Миколи Овксентійовича провадилися науково-дослідні роботи по запровадженню місцевої сировини замість дефіцитної привозної, по раціоналізації технологічних процесів, що сприяло збільшенню продуктивності великих оборонних заводів. Було здійснено ряд досліджень, з яких найбільш важливе значення має розробка питання про районування промисловості Узбекистану. Вона була взятою за основу плану розвитку промисловості, прийнятого урядом. В подальшому, як консультант, він брав найактивнішу участь в роботі Чирчикського електрохімічного комбінату і, зокрема, при вирішенні питання про інтенсифікацію одного з виробництв, що мало досить важливе оборонне значення.

11 березня 1944 р. М. О. Валяшко виїхав з Чирчику з ешелоном Хіміко-технологічного інституту імені С. М. Кірова та після прибуття 23 березня до Харкова приступив до наукової та викладацької діяльності в ХХТІ, а з квітня й у Фармацевтичному інституті, а також до роботи з їх відновлення.

Не можна не згадати про участь Миколи Овксентійовича в роботі ряду наукових товариств:

  • фармацевтичного при Харківському університеті (з 1895 р. був членом, з 1898 р. по 1900 р. – секретарем);
  • медичного при Харківському університеті (з 1898 р.);
  • фізико-хімічних наук при Харківському університеті (з 1898 р., секретарем з 1903 р., товаришем голови з 1925 р., головою з 1930 р., до реорганізації товариства в 1934 р. у відділ Менделеївського товариства);
  • Петербурзького, пізніше Ленінградського, фізико-хімічного товариства (з 1914 р. по 1934 р.);
  • німецького хімічного товариства (з 1908 р. до листопаду 1937 р.);
  • хімічного товариства в Лондоні (з 1910 р. по 1939 р.);
  • Московської науково-фармацевтичної асоціації (був членом-кореспондентом з 1927 р.);

та інших.

Діяльність Миколи Овксентійовича Валяшка на науково-дослідній, освітній та суспільній ниві отримала високe оцінку його сучасників, про що свідчить цілий ряд отриманих ним відзнак та нагород.

Зокрема, у 1944 р. за плідну діяльність в галузі розвитку хімічної науки, у зв’язку з 75-річчям Російського хімічного товариства імені Д. І. Менделєєва Миколу Овксентійовича нагороджують Орденом трудового Червоного знамені.

Крім того, М. О. Валяшко був удостоєний звання заслуженого діяча науки УРСР, нагороджений Орденом Леніна, медаллю «За доблесний труд у Великій Вітчизняній війні».

Відзначимо, що Микола Овксентійович не колекціонував нагороди та звання. Так, в червні 1948 р., у 77-річному віці він відмовився від висунення його кандидатури на посаду дійсного члена Української академії, обґрунтувавши своє рішення похилим віком і тим, що у квітні 1947 р. ним була перенесена тяжка хвороба – склероз коронарних сосудів серця.

Помер Микола Овксентійович 25 січня 1955 р. на 84-му році життя.

Загалом, у різних вимірах свого життя та діяльності – науковому, суспільному, освітньому, – Микола Овксентійович Валяшко проявив себе як талановита, цілеспрямована людина, щиро віддана своїй справі. Не випадково його ім’я увічнено як на малій батьківщині, в м. Куп’янську (його носить аптека №63 в місті Куп’янську, в якій працював Микола Овксентійович), так і в Харкові, де вчений провів більшу частину свого життя (в минулому році на території Національного фармацевтичного університету було відкрито пам’ятник М. О. Валяшку як частину скульптурної композиції «Особистості фармації»).