Ванноті Людвіг Йосипович (1771-1819)

Людвіг Йосипович Ванноті народився у 1771 р. в Німеччині в місті Фрейбурзі, навчався у Оренбурзькому університеті, де й отримав ступінь доктора медицини в 1798 р. Після декількох років практичної роботи Л. Й. Ванноті 25 березня 1805 р. було затверджено про­зектором і ад’юнктом кафедри анатомії, фізіології та судової ме­дицини Харківського університету. До Харкова він прибув 29 трав­ня того ж року, але кафедра як така ще не існувала, хоча універ­ситет в цілому вже розпочав свою діяльність.

У важких умовах перших років існування медичного факульте­ту Л.Й. Ванноті проявив велику енергію та винахідливість для орган­ізації дорученої йому медичним факультетом кафедри. Маленький, непристосований для занять будиночок садівника університетського ботанічного саду був переобладнаний, і в ньому тимчасово розмістився анатомічний театр і кабінет, відкритий в 1806 р.. Це дозволило, як свідчать О. Рославський-Петровський, Д. І. Багалій, М. О. Попов, з червня 1806 р. медичному факультетові призначити в наступному, 1807 р., академічному році викладан­ня курсу анатомії. Лекції повинен був читати Л. Й. Ванноті латинською мовою.

З 1805 по 1807 рр. Л.Й.Ванноті було доручено читати антропологію та енциклопедію медицини для студентів Харківського колегіуму. В цей же час як прозектор він виготовляв анатомічні препарати для музею, піклувався про придбання необхідних інструментів, а також дістав дозвіл на доставляння трупів самовбивць до анатомічного театру.

У 1806 р. медичний факультет розпочав свої засідання, і Ванноті з цього часу до 1813 р., без перерви, був секретарем цього факультету. До      р., коли у Харків приїхав професор І.Д. Книгін, Ванноті за призначенням факультету викладав анатомію 4 години на тиждень по керівництву Пленка, фізіологію, судову медицину та судову поліцію.

В 1810 р. Ванноті отримав кафедру фармакології, рецептури та історії медицини. В 1811 р. його було призначено екстраординарним, а в 1812 р. — ординарним професором медичного речовинослів’я та інших прилеглих до цієї наук.

Йому належить актова промова «Unber die muthmassliche Heiibarkeit fast alles Ksrankheitcn» – про вірогідну виліковність майже всіх хвороб. Наприкінці промови автор наводить слова Парацельса: «Если ты любишь своего ближнего, то не говори ему — тебе невозможно помочь, но скажи — я не умею тебе помочь», В цьому основна думка промови: з одного боку, автор доводить об’єктивні дані щодо можливості вилікувати більшість хвороб, а з другого — намагається вплинути на почуття своїх слухачів і викликати у них бадьорість духу та віру у могутність науки, що лікує.

Л. Й. Ванноті помер у Харкові після довгої хвороби 1 лютого 1819 р. у віці 48 років.

Як свідчить професор Д. І. Багалій, це був «профессор, не выделявшийся из общего уровня своей среды в научном отношении, но преданный своей науке, добросовестно относившийся к своим преподавательским обязанностям, а главное – безупречно честный человек с добрым сердцем и деликатным характером. Он принадлежал к тем немногим профессорам-иностран­цам, которые усвоили себе русскую речь и вошли в интересы русской общественной жизни. Все, по-видимому, и любили этого кроткого, мягкого, больного человека — его товарищи и чут­кая к добру молодёжь».  

image_pdfimage_print