Викладання фармацевтичних дисциплін в дореволюційний період

Високий професійний рівень викладання фармацевтичних дисциплін у першій половині ХІХ ст. був досягнутий завдяки видатним ученим, які працювали в університеті, насамперед це стосується професорів Ф. І. Гізе, Є. С. Гордієнка, Я. М. Громова, Г. Г. Корритарі.

Починаючи з 1860-х років значне місце в навчальному процесі посідали практичні і лабораторні заняття. В цей час прилади й препарати фармацевтичної лабораторії стали частіше використовуватися й для демонстрації дослідів на лекціях медичного факультету.

Для практичних занять з фармації та фармакогнозії відводилося по одній годині на тиждень. При цьому студенти поділялись на групи в 25 чоловік, кожна з яких працювала у відведений час, оскільки навчальна кімната лабораторії за площею була малою.

У 1883 р. були видані нові «Правила испытания медицинских, ветеринарных и фармацевтических чиновников», згідно з якими для отримання звання аптекарського помічника та провізора необхідно було прослухати дворічний теоретичний курс лекцій зі спеціальних дисциплін і скласти державний іспит. Така система підготовки фармацевтів існувала до 1920 р.

Є. С. Гордієнко, завідувач кафедри лікарського речовинослів’я, фармації і лікарської словесності (1842 – 1859 рр.)

 

Г. С. Риндовський, перший завідувач кафедри теоретичної та експериментальної фармакології (1859 – 1862 рр.)

 

Я. М. Ганнот, перший завідувач кафедри фармації і фармакогнозії (1864 – 1884 рр).

 

 

 

 

 

 

 
 

І. М. Станкевич, завідувач кафедри теоретичної та експериментальної фармакології (1863 – 1877 рр.).

 

 

 

 

 

 

 

 

М. Л. Залєсський, завідувач кафедри теоретичної та експериментальної фармакології (1877 – 1893 рр.)

 

 

 

 

 

 

 

 

Д. К. Родзаєвський, завідувач кафедри фармакології (1893 – 1894 рр.)

 

 

 

 

 

 

 

 

С. О. Попов, завідувач кафедри фармакології (1895 – 1912 рр.)

 

 

 

 

 

 

 

 

Я. Я. Постоєв, завідувач кафедри фармакології (1912 – 1920 рр.)