У День рідної мови під час особистого спілкування пані ректор, проф. Алла КОТВІЦЬКА отримала подарунок 
вірші-присвяту Харкову від поетеси, голови Золочівської (Львівщина) районної молодіжної організації «Бужани» Катерини ТИХОНОВОЇ.
Ці вулиці, проспекти і провулки
І Лопань, що невпинно плине вдаль.
І сквери – для закоханих притулки,
І на даху – замріяний скрипаль.
З Майдану Конституції – угору
Повз Сад Шевченка, величі Держпрому
Он – куполи Успенського собору.
Мені тут завше затишно, мов вдома.
О , Харкове, величний мій і вічний
Тривожно зараз і війна триває….
Відкиньмо страх, відкиньмо навіть відчай.
Бо перемога близько. Вірю! знаю!
В час важкий і тривожний, коли не змовкають гради,
І радієш тій миті, коли все ще просто живеш,
Вірю в зустріч із містом, яке уміє чекати
І постане, як Фенікс, із руйнувань і пожеж.
Чорні діри будинків наповняться світлом і сміхом,
І повернуть птахи в парк Шевченка в наступній весні.
Буде Струмінь дзеркальний манити усіх, хто приїхав
Кольорами свободи і миру. Прийде по війні
Стільки світла і щастя у душі, покривджені болем,
Буде час для прогулянок містом, щасливих світлин
І молитва до Неба в величнім Успенськім соборі
Моє місто чудове, в якому стільки перлин!
На розмову з тобою, мій Харкове, так чекаю –
Місто з духом свободи і мудрістю Сковороди,
Неодмінно з тобою, мій Харкове, вип’ємо чаю
Як минеться навала російської вбивці-орди.
Тож, привіт Тобі, місто, з містечка, де я проживаю,
Від величного замку, і Бугу, що плине в світи.
Перемога вже близько! Я вірю і дуже чекаю!
Нехай Бог захищає від горя, сліз та біди!
